Об антикарантинном бунте Луцка и Тернополя. Проблема в данном случае не в том, кто хороший, а кто плохой в этой конфликтной ситуации. Сам конфликт – отображение реального и очень сложного противоречия, с которым сталкивается не только Украина. Это противоречие между интересами эпидемиологической безопасности (которые в данном случае защищает центральная власть) и групповыми экономическими (бизнесовыми), социальными и политическими интересами, которые защищает городская власть. А мэрам и депутатам горсоветов в конце октября идти на выборы, и они не хотят выглядеть плохими начальниками, которые вводят карантинные ограничения. Но если городские власти не будут выполнять общегосударственные законы и правила, тогда у нас очень быстро не будет единой страны. І, мабуть, волинськім і тернопільськім патріотам України про це варто пам’ятати. Захищаючи містечкові інтереси вони можуть зруйнувати свою країну.
Як виходити з нинішньої конфліктної ситуації? На мій погляд є сенс в проведенні наради Уряду, керівників МОЗ, губернаторів, мерів обласних центрів для вироблення спільного алгоритму дій. Рішення урядової комісії по зональних карантинних обмеженнях можна розглядати як рекомендації. Але тоді місцева влада має взяти на себе повну відповідальність за епідеміологічний стан в своїх містах і регіонах. І тоді мери і депутати міст червоної зони, які не хочуть вводити заходи безпеки, мають готуватись до судових позовів від родин померлих за «злочинну бездіяльність» (по яких статтях Кримінального кодексу, юристи з’ясують). А центральна влада тоді має повне право перекривати в’їзди-виїзди до міст і регіонів червоної зони. І це буде спосіб самозахисту країни від регіональних ковід-анархістів.
І, мабуть, є сенс оновити законодавство про надзвичайний стан и надзвичайні ситуації з урахуванням нинішніх викликів епідеміологічної ситуації в країні і у світі. Зокрема треба вводити кримінальне покарання для чиновників, які порушують режим надзвичайної ситуації.
