Стаття Андрія Єрмака до річниці зустрічі в Нормандському форматі. Написана із узагальненим фактажем - як своєрідний звіт про пророблену роботу. Хоча мені би, наприклад, хотілося побачити й інші матеріали на цю тему.
Хотілося би зрозуміти механізм прийняття рішень - як в Україні, так і на міждержавному рівні. Хотілося би вникнути в драматургію переговорного процесу, психологічний «армрестлінг» з Дмитром Козаком, інтриги та дипломатичні баталії за участю України, Росії, США, Франції, Німеччини та інших країн. Адже ми бачимо лише вершину айсберга. І не знаходимо відповідей на питання: що відбулося у червні-липні? Чому зриваються домовленості? Хто стоїть за тією чи іншою інтригою, зливом інформації, провокацією? Хотілося би зазирнути в кухню «таємної дипломатії».
Очевидно, що Єрмак знає набагато більше, ніж може сказати. Тому читати доводиться між рядками. І ще: хочеться бачити образ майбутнього. Що попереду? Які плани щодо Донбасу? Бо так склалося, що про майбутнє у нас говорить тільки Кравчук, але говорить так, що краще би мовчав.
