«Єсть у вакцинації начало – нєт у вакцинації конца», або Складні проблеми відмінників
Думаю, що питання колективного імунітету у сучасному його розумінні для респіраторних інфекцій можна закривати. Вакцинами досягнути колективного імунітету проти КОВІД – неможливо. Масну крапку на цьому питанні поставив головний державний ветеринарний лікар міністерства охорони здоров’я Ігор Кузін планом нового циклу вакцинації на наступний рік.
Сучасне розуміння колективного імунітету пов’язане виключно з вакцинацією і сформовано для інфекцій, які мають повітряно-крапельний шлях передачі. Спочатку вакцинація передбачала одну ін’єкцію, але згодом її вимушено доповнили ще однією через певний час. Завершений цикл з двох ін’єкцій вакцинації та ревакцинації протягом життя звільняв індивіда від неприємності захворювання. Відсутність завершеного циклу вакцинації, його непрогнозованість, а головне відсутність ефекту говорить про те, що вакцинацією не можна досягнути колективного імунітету. Вакциновані не просто хворіють, вони помирають. А якщо врахувати, що сучасні імунобіологічні препарати не імітують інфекційний процес слабкою стимуляцією імунітету, а виснажують імунітет гіперстимуляцію, то на розумінні колективного імунітету як феномені заснованому на вакцинальних антитілах можна ставити хрест.
Вакцинувавшись один раз ви захищаєте себе від інфекції у короткостроковій перспективі з мінімальним ризиком померти від хвороби, а у довгостроковій перспективі ви потрапляєте у залежність від вакцинації з постійно зростаючим ризиком смерті. Все це робить нікчемною концепцію колективного вакцинального імунітету для респіраторних вірусів. Але це не означає, що колективного імунітету для респіраторних вірусів нема. Передусім це неспецифічний імунітет або природна опірність, а уже потім це імунітет від вимушено перенесеної хвороби. І дійсно колективного імунітету можна досягнути, якщо у природній спосіб перехворіють більше 50% населення планети. І дійсно гуманно буде прикрити протягом року людей похилого віку вакцинами. Але це може тривати не більше року, тому що можливості імунної системи для гіперстимуляції не безмежні. Те що робить головний державний ветеринарний лікар не має ніякого відношення до досягнення колективного імунітету. Люди 60+ майже не користуються залізничним транспортом та не здійснюють міжміських переміщень, тому щеплюють на вокзалах не їх. Молоде населення навпаки має якомога швидше проконтактувати з вірусом причім у природній спосіб, тоді імунітет буде повноцінний, тривалий і безпечним для молодого організму. Це їх ризик і їх внесок у загальне суспільне благо.
Проблема колективного імунітету – це не проблема двієчників. Проблема колективного імунітету це проблема відмінників. Саме відмінники відповідальні за ліквідацію старих та висування нових концептів. Але вони цього не роблять. Раз відмінники і лідери медичної думки мовчать, то це будуть робити інші.
Робочим концептом має стати наступний: Імунна система – це не прохідний двір і не помийна яма. Чим менше ми втручаємося в імунну систему – тим краще. Нова концепція завжди будується на новому розумінні природи людини, явищ тощо.
Англієць Томас Гоббс свого часу створив концепцію Левіафану – держави монстра, на підставі нового розуміння деструктивної та руйнівної суті людини. Держави, у яких ми живемо побудовані за цими розуміннями. Сьогоднішні реалії дають нам всі підстави зрозуміти деструктивну та руйнівну суть самої держави. Це не означає, що тепер суспільство має стати Левіафаном, але воно має реагувати на зміну природи людей та інститутів. Якщо цього вчасно не зрозуміти, то все закінчиться трагічно.
Доленосні події завжди супроводжуються знаковими трагедіями, тобто трагедіями, які не можна приховати, на зразок збиття малазійського «Боінгу» у липні 2014 р.. В Україні померли дуже відомі люди, для яких вакцинація стала тригером багатьох смертельних процесів. І про це знають саме відмінники. Здатність змінити концепцію під вагою аргументів є найбільш складною проблемою відмінників.
