Стосунки Києва та Варшави переживають випробування на міцність на тлі взаємних звинувачень. На фото - президент України Володимир Зеленський із президентом Польщі Анджеєм Дудою
Стосунки Києва та Варшави переживають випробування на міцність на тлі взаємних звинувачень. На фото - президент України Володимир Зеленський із президентом Польщі Анджеєм Дудою

Відносини між Україною та Польщею переживають нову кризу. Київ та Варшава обмінялися жорсткими заявами, які призвели до взаємного виклику послів у МЗС.

Приводом для конфлікту стали заклики польської сторони до України бути "вдячнішою" за допомогу, що надається під час війни поляками. Вони були пов'язані з обмеженнями, запровадженими на експорт українських зернових Польщею (Варшава хоче їх продовжити й надалі).

На тлі припинення роботи "зернового коридору" для України це виглядає як зрада та "ніж у спину" з боку країни, яку в Києві вважали одним із головних союзників.

Але поляки ці претензії відкидають і, у відповідь, звинувачують українську владу в "невдячності".

Почасти така позиція Варшави пояснюється наближенням виборів до Сейму. Правляча права партія "Право та справедливість" намагається заробити додаткові очки, показуючи себе "захисником національних економічних інтересів". Тим паче, що значна частина її виборців – це фермери, які й лобіювали заборону імпорту українського продовольства.

Однак, насправді проблема набагато глибша і показує, що в реальності відносини між Україною і Польщею далеко не такі однозначно теплі, як це здається. І навіть війна з Росією наявні протиріччя не змогла повністю згладити. Це досить важливий сигнал у майбутнє. Україна, яка прагне вступити до ЄС, може отримати в особі Польщі не так союзника, як конкурента. Причому конкурента жорсткого.

Що чекає на українсько-польські відносини, розбиралася "Країна".

Обмін звинуваченнями

Роль сірника у пороховому складі зіграла заява міністра канцелярії президента Польщі, керівника Офісу міжнародної політики (орган у структурі президентської канцелярії) Марцина Пшидача.

В ефірі польського TVP той заявив, що Київ отримав настільки велику допомогу з боку Варшави, що йому "варто було б почати цінувати роль, яку Польща відіграла для України протягом останніх місяців і років", маючи на увазі претензії щодо введених поляками обмежень на імпорт. українського продовольства.

Можливо, словам Пшидача не надали б такого значення, якби той до минулої зими не обіймав посаду заступника голови польського МЗС, а в канцелярії не був тим, хто часто коментує українсько-польські відносини, наприклад, зустрічі президента Польщі Анджея Дуди з його українським колегою Володимиром Зеленським. Вони з початку війни України з Росією зустрічаються дуже часто і не лише під час обопільних візитів, а й перед та після поїздок до інших країн Зеленського, який змушений зараз користуватися польськими аеродромами.

У Києві вирішили, що найкращою відповіддю буде виклик посла Польщі в Україні Бартоша Ціхоцького до Міністерства закордонних справ України.

За офіційною інформацією, під час зустрічі з послом було зазначено: заяви про нібито невдячність українців за допомогу Польщі "не відповідають дійсності та неприйнятні".

"Переконані, що українсько-польська дружба набагато глибша за політичну доцільність. Політика не повинна ставити під сумнів взаєморозуміння і міцність відносин наших народів. Жодні заяви не завадять нам спільно вибороти мир і побудувати спільне європейське майбутнє", - сказано в коментарі спікера., опублікованому на сайті відомства.

Польське МЗС пішло на аналогічний крок щодо посла України Василя Зварича. А згодом дров у вогонь підкинув прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький.

"Виклик польського посла - представника країни, єдиної, яка залишалася в Києві в день вторгнення Росії в Україну, - у МЗС України не мало відбутися", - йдеться у заяві Моравецького, опублікованій у його мікроблозі у Twitter.

Польський прем'єр назвав "помилкою", якої не повинно бути "в умовах війни, що триває, і з урахуванням величезної підтримки, яку Польща надала Україні".

Важливо: Моравецкій представляє правлячу партію "Право і справедливість" (ПіС). Її генеральний секретар Кшиштоф Соболевський, у свою чергу, охарактеризував дії українського МЗС щодо посла Польщі як "гру з вогнем", а з урахуванням того, що це сталося 1 серпня (цього дня 1944 року розпочалося Варшавське повстання проти нацистських загарбників - Ред. . ) - "нахабність", яка не може залишитися без відповіді.

"Ворога Україна має шукати на сході", - написав Соболевський у своєму мікроблозі у Twitter.

Полякам відповів заступник голови Офісу президента України Андрій Сибіга, який займається міжнародною діяльністю.

"Категорично відкидаємо спроби окремих польських політиків нав'язати польському суспільству безпідставну думку про те, що Україна не цінує допомоги від Польщі. Це очевидно гра на власні кон'юнктурні інтереси, яка не має нічого спільного з дійсністю. Маніпуляція", - написав він на своїй сторінці. у Facebook.

За його словами, Україна на війні захищає "цінності та безпеку нашого регіону і робить це також на користь Польщі та всього вільного світу". А у Києва тим часом намагаються щось "виторгувати", і це "рівнозначно віроломству".

Про що власне мова Сибіга пояснює далі.

"Усім відомо, в яких умовах працює сьогодні український фермер, наражаючи себе на небезпеку на замінованих полях і під ракетними обстрілами. У таких виняткових обставин наполягати, щоб Україна в рамках своєї подяки Польщі, змирилася із закриттям кордонів для українських сільськогосподарських продуктів - рівнозначно змушувати нас погодитися на евтаназію. Немає нічого гіршого, ніж коли твій рятівник вимагає у тебе плату за порятунок, навіть коли ти стікаєш кров'ю», – пише Сібіга.

Марцин Пшидач справді говорив про необхідність подяки з боку України, навіть незважаючи на те, що Польща ставить ціпки в колеса експорту української сільськогосподарської продукції, насамперед зерна. Його цитати Сібіга навіть навів у своєму посту.

"Найголовнішим сьогодні є захист інтересів польського фермера. Ми маємо час урожаю. Польське зерно необхідно зібрати, зберегти і розподіляти за відповідною, гідною ціною", - заявив, зокрема, у телепередачі Пшидач.

А Київ має звертати увагу насамперед на допомогу Варшави під час війни, а не "інші рішення, коли йдеться про охорону кордону". Тобто про заборону імпорту українських сільгосптоварів.

Що пікірування викликане тертями навколо українських постачань підтвердив колишній посол Польщі в Україні Ян Пекло в ефірі Polskie radio. Щоправда, за його словами, протекціоністські заходи польського уряду не стали провокацією.

Як стверджує Пекло, Варшава відреагувала насамперед на твіт українського прем'єра Дениса Шмигаля у його мікроблозі у Twitter. Той звинуватив Росію у зриві "зернової угоди", знищенні інфраструктури чорноморських портів України та "провокуванні світової продовольчої кризи". А також пожурив Польщу за те, що "в цей критичний час" вона має намір і надалі блокувати експорт українського зерна до ЄС.

"Це недружній та популістський крок, який сильно вдарить по світовій продовольчій безпеці та економіці України. Закликаємо наших партнерів та Європейську комісію забезпечити безперебійний експорт українського продовольства до ЄС. Це солідарність не лише з Україною, а й зі світом, який потребує нашого зерна", – написав Шмигаль.

 

Загасити емоції взявся президент Зеленський, який написав, що Україна цінує підтримку Польщі, яка разом із Києвом "стала справжнім щитом Європи". При цьому в Україні, за словами глави держави, бачать "різні сигнали, що політика подекуди намагається бути вищою за єдність, а емоції - вищими за фундаментальні інтереси народів".

"Ми не дамо жодної політичної миті зіпсувати відносини між українським і польським народами, а емоціям точно варто охолонути", - написав Зеленський у своєму мікроблозі в Twitter.

Зерно та вибори

Сторони, на даний момент, залишилися "за своїх".

І протиріччя щодо агропродукції згладити не вдалося.

Міністр сільського господарства Польщі Роберт Телуш в інтерв'ю виданню PAP заявив, що Варшава закриє кордон для українських сільгосптоварів після 15 вересня, навіть якщо Європейська комісія не продовжить дії обмежувальних заходів для експорту з України.

"Ми твердо відстоюватимемо інтереси польських фермерів. Ми хочемо і допомагаємо Україні, але добробут польських фермерів є нашим пріоритетом", - заявив Телуш.

Приклад Польщі можуть наслідувати і Угорщина, Болгарія, Словаччина та Румунія, в яких також діють обмеження на імпорт продовольства з України.

Ще гіршою буде ситуація, якщо поляки зупинять не лише імпорт української сільгосппродукції до своєї країни, а й її транзит.

"Польський транзит залишається ключовим напрямом. Якщо ми не зможемо взагалі користуватися або лише в малому обсязі збереженої нашою портовою інфраструктурою, польські порти стають найближчим виходом до моря. Плюс - румунська Констанца, хоча транспортна логістика туди може включати і Молдову, а це зайве пересе Загалом це найбільш адекватні моделі. Порти Хорватії, про використання яких начебто домовилося МЗС - це в галузі економічного фентезі", - коментує економіст Олексій Кущ "Країні".

Якщо в майбутньому ситуація з експортом кардинально не покращає, українські аграрії почнуть менше сіяти, і це може стати поганою тенденцією.

"Завдяки "зерновій угоді" та сухопутним коридорам, вдалося вивезти з країни велику частину торішнього врожаю зернових. Тобто зберігати зібране буде десь, навіть з урахуванням блокади і обстановки, що важко прогнозувати, на західних кордонах. Але якщо ми "падатимемо" по зборах зерна в наступні роки, то через деякий час дійдемо до точки неповернення, коли не зможемо навіть себе забезпечувати зерном, а наростити виробництво буде надто складно. Тому - крім інших причин - проблему з експортом не можна запускати", - каже Кущ.

Головна версія, чому Польща зайняла таку жорстку позицію щодо українського зерна і різко реагує на будь-які претензії Києва з цього приводу - наближення виборів до Сейму, на яких правляча партія "Право і справедливість" має тяжку боротьбу з опозицією за збереження більшості в парламенті.

"На жовтень у Польщі заплановані парламентські вибори. Я бачив соціологію двох-трьохтижневої давності: у ПіС рівень підтримки - 33%, найбільшої опозиційної партії "Громадянська платформа" Дональда Туска - 31%, правоцентристів "Третього шляху" - 20%. Партії влади потрібні ривок.ПіС хоче скористатися українською тематикою.Основний електорат партії влади - село і консервативно налаштовані поляки.Прохолодне ставлення до українських біженців, а то й антиукраїнські настрої, досить поширені в цих словах населення. щодо "невдячного" Києва показує, що стоїть на варті польських інтересів, як вони їх розуміють", - вважає політолог Кость Бондаренко.

Київ зараз явно не зацікавлений у поглибленні протиріч із Польщею, через чию територію переважно йдуть військові постачання союзників. Але й дозволяти сідати собі на голову також не можна, вважають експерти.

"Підтримую реакцію української влади на "дружні" кроки Польщі. Це зрада спільних інтересів, боротьби України не лише за свою незалежність і цілісність, а й безпеку Східної, та й усієї Європи. Нинішні вимоги Варшави до Києва пройняті зарозумілістю, гордістю. Їй далеко до неї. Лондона, де більше прав нагадувати Україні, що було зроблено в її інтересах. Поляки не думають, що зроблені зараз заяви можуть зіпсувати і наші стосунки після закінчення війни", - каже політичний експерт та телеведучий Дмитро Співак.

Як вважають співрозмовники "Країни" у політичних та дипломатичних колах, до виборів до Сейму відносини України та Польщі пройдуть ще не одне випробування.

"Головне - щоб наша влада зберегла витримку і не пішла на поводу у тамтешніх гарячих голів, які хочуть за український рахунок зібрати якомога більше електоральний урожай. І не дай Бог втрутитися в політичну боротьбу всередині Польщі, підігравши навіть опосередковано опозиційним партіям. Ось цього точно нам не вибачать, і тоді під ударом виявляться не лише експортні поставки, а наші довгострокові стратегічні плани щодо інтеграції до ЄС та НАТО, які скривджена "Право і справедливість" цілком може почати саботувати", - коментує джерело видання у парламентській групі дружби з Польщею.

Союзники чи конкуренти

Водночас нинішня ситуація має не лише передвиборчий та аграрно-економічний вимір.

Ще до повномасштабної війни між Києвом і Варшавою виникали серйозні протиріччя з історичних та ідеологічних питань. Насамперед - на тему ставлення до Степана Бандери, ОУН-УПА та "Волинської різанини" 1943 року (ці події в Польщі офіційно визнані геноцидом, здійсненим силами ОУН-УПА).

Після 24 лютого 2022 року ці теми поляки воліють особливо не педалювати, але й повністю про них не забули.

На початку липня польський Сейм одноголосно ухвалив резолюцію до 80-річчя "Волинської різанини", в якій Київ закликають визнати провину.

"Польсько-українське примирення, яке роками вибудовували представники обох народів, має також включати визнання провини та увічнення пам'яті жертв Другої світової війни", - йдеться в резолюції.

У тексті документа стверджується, що дані дії спланували керівники ОУН, а вчинили ОУН та УПА, які "часто підтримуються цивільним населенням України".

Дуже все не просто й із реальним ставленням поляків до євроінтеграції України.

"Країна" вже писала, що ініційовані Польщею обмеження на український аграрний імпорт показують, що, в економічному плані, Київ та Варшава є не так союзниками, як конкурентами.

"У разі вступу України до ЄС Київ стане не союзником Польщі, а її головним конкурентом. Як мінімум в економічному плані. Конкуренція буде по всіх напрямках. І на ринку продовольства, і за фінансову допомогу ЄС, і за зовнішні інвестиції. І навіть за робочу силу, якщо з України припиниться масова трудова міграція, і українці почнуть повертатися додому. коментував тоді ситуацію телеграм-канал "Політика Країни".

На цю ж тему нещодавно опублікувала статтю та Financial Times. Колумніст видання Тоні Барбер заявив, що через економічні протиріччя вступ до ЄС може виявитися для України навіть важчим, ніж приєднання до НАТО.

У цьому контексті він нагадує про конфлікт України та її європейських сусідів щодо експорту зерна.

"Ця суперечка свідчить про те, наскільки складно ЄС включитиме Україну, одного з найбільших виробників сільськогосподарської продукції у світі, але також і одну з найбідніших країн Європи ще до війни. Без великої реформи спільної сільськогосподарської політики ЄС та регіональних схем допомоги Україна мала б величезні вимоги до бюджету ЄС - близько 65% якого йде на ці дві програми видатків", - пише видання.

А оскільки на ці кошти претендують інші країни ЄС, це може створити напруженість у відносинах старих і нових членів блоку.

Зазначимо, що Польща є одним із головних отримувачів допомоги від Євросоюзу, а її сільгоспвиробники мають непогані позиції на європейському ринку агропродукції. І поява всередині ЄС потужного конкурента в особі українських аграріїв їм не надто потрібна. Якщо навіть зараз, під час важкої війни, поляки прямо заявляють, що не мають наміру йти на будь-які поступки Україні, які суперечили б інтересам Польщі, то після закінчення бойових дій позиція польської влади може стати ще жорсткішою.

Що, не виключено, буде дуже серйозним чинником, який впливатиме на переговори щодо вступу України до Європейського союзу. А, відповідно, і на відносини Києва та Варшави.

Читайте Страну в Google News - натисніть Підписатися