Підбиваємо підсумки 335-го дня війни в Україні.
Дилема Бахмута та тактика "Вагнера"
Генштаб ЗСУ повідомляє, що продовжується наступ РФ на Бахмутському та Авдіївському напрямках. На Куп'янському напрямі всі атаки було відбито. На Запорізькому супротивник обороняється.
На Донбасі відбито атаки російських військ у районі Краснопопівки (Луганська область), а також біля Білогорівки, Роздолівки, Солі, Червоної Гори, Бахмута, Кліщеївки, Новобахмутівки, Красногорівки, Водяного, Мар'їнки (Донецька область).
Судячи з цієї географії - основне напруження йде біля Бахмута. Також бої наближаються до міста Костянтинівки, яке знаходиться за 20 кілометрів на південний захід і є важливим логістичним вузлом для перекидання підкріплень бахмутського угруповання ЗСУ.
Сьогодні росіяни обстріляли Костянтинівку з РСЗВ "Торнадо-С", є багато постраждалих та руйнувань. Напередодні Генштаб повідомляв, що російська армія намагається штурмувати сусіднє село Ступочки на трасі в Бахмут, яку, зважаючи на все, хочуть перерізати. Причому передати ближче до Костянтинівки, ніж до Бахумута, що відкриває дорогу для ширшого охоплення міста, включаючи удар у напрямку годинника Яру.
"Глава ДНР" Пушилін заявив сьогодні, що ця дорога (з Костянтиновича до Бахмута) вже під вогневим контролем РФ і по суті блокована. Україна цього не підтверджувала. При цьому до Костянтинівки з Бахмута в будь-якому випадку можна дістатися альтернативною трасою через Годинник Яр. Також з Годин Яру міста йдуть дороги на Слов'янськ та Краматорськ.
Тобто захоплення Годин Яру швидше за все буде однією з ключових цілей росіян у бахмутській операції. Так само як і продовження наступу на північ від Бахмута на Червону Гору, щоб перерізати трасу зі Слов'янська.
Сьогодні куратор ПВК "Вагнера" Пригожин заявив, що мета боїв Бахмут - не стільки саме місто, скільки зв'язування українських ресурсів на цьому напрямі.
"Завдання взяття Бахмута полягає у знищенні української армії на околицях міста та перешкоді будь-яким наступальним діям на будь-якому напрямку фронту. Всі свої боєздатні частини ЗСУ відправляють до Бахмута. А ПВК із знищує, відкриваючи на інших напрямках оперативні можливості", - стверджує Пригожин.
З одного боку, ці слова можна сприйняти як спробу вкинути в інформаційне поле тезу, що обороняти Бахмут ЗСУ не вигідно. Але з іншого боку, про те регулярно пишуть американські ЗМІ.
Чергова публікація на тему безглуздості утримання Бахмута ціною високих збитків вийшла у CNN. Там йдеться про те, що Захід закликає Україну переключити увагу на планування наступу на півдні країни.
За даними видання, це повідомлення було передано українському керівництву чиновниками Білого дому, які відвідали Київ минулого тижня. На думку Заходу, Бахмут не має великого стратегічного значення, особливо у такому зруйнованому стані. Замість виснажливої битви за місто вони пропонують перейти до механізованої маневреної війни з використанням танків і БМП, які незабаром будуть передані.
Зважаючи на все, основним чинником, який непокоїть Захід на тему Бахмута, стали високі втрати ЗСУ.
Нещодавно німецькі ЗМІ з посиланням на свою розвідку повідомляли, що цифри щоденних українських втрат на цій ділянці тризначні. Тобто за місяць таких боїв гине щонайменше три тисячі осіб (але це, якщо тризначна цифра мінімальна і дорівнює 100).
Очевидно, що це може стати на заваді підготовці резервів, які потрібні для контрнаступів. І, судячи з того, як почала проводитися мобілізація, питання має досить гострий характер.
Втім, втрати зазнає і "Вагнер", який штурмує Бахмут. Сьогодні на CNN вийшов великий матеріал про тактику ПВК, яка будується, зокрема, на цих втратах - але не тільки.
Журналісти ознайомилися з документом української військової розвідки, який показує, наскільки "вагнерівці" є ефективними в районі Бахмута і як важко з ними боротися.
В українському звіті, датованому груднем, робиться висновок, що "Вагнер" є безпрецедентною загрозою у ближньому бою, навіть якщо зазнає величезних втрат. "Загибель тисяч солдатів "Вагнера" не має значення для російського суспільства", - стверджується в доповіді ГУР.
"Штурмові групи без команди не відступають… Самовільний відхід групи або без поранень карається розстрілом на місці", - йдеться у звіті.
За українською оцінкою, поранені бійці Вагнера часто залишаються на полі бою на кілька годин. "Штурмовій піхоті не дозволяється самостійно виносити поранених з поля бою, оскільки їхнє основне завдання - продовжувати штурм до досягнення мети. Якщо штурм не вдався, відступ також дозволено лише вночі".
В українському звіті йдеться про те, що "Вагнер" розгортає мобільні групи чисельністю близько дюжини або менше, використовуючи реактивні гранатомети та розвідку дронами в режимі реального часу, яку у звіті називають "ключовим елементом".
Засуджені, десятки тисяч яких були завербовані до ПВК, часто становлять першу хвилю штурму і зазнають найважчих втрат — до 80%, за даними українських офіційних осіб. За ними йдуть досвідченіші бійці з тепловізорами та приладами нічного бачення.
Для українців розвідка безпілотниками також має вирішальне значення – для запобігання підходу груп "Вагнера" на відстань гранатометного пострілу. Якщо силам Вагнера вдається зайняти позицію, артилерійська підтримка дозволяє їм вирити окопи та закріпитися, але ці окопи дуже вразливі для атак на відкритій місцевості.
Тактика Вагнера "єдино ефективна для погано підготовлених мобілізованих військ, що становлять більшість сухопутних військ Росії".
Передбачається, що російська армія, можливо, навіть адаптує свою тактику, щоб стати схожою на "Вагнера". "Замість класичних батальйонних тактичних груп ЗС Росії пропонуються штурмові підрозділи", - йдеться у звіті.
Нові атаки під Вугледаром
Ще один напрямок, який почав рухатися - це Вугледарський, на південний захід від Донецька.
Сьогодні один із командирів "ДНР" Олександр Ходаковський заявив про новий наступ на Вугледар з метою його охоплення.
За словами Ходаковського, завдання брати місто в лоб не ставлять, наступ іде "на захід", і окремі ділянки оборони ЗСУ нібито "продавлені". Водночас, як визнав Ходаковський, виявляється організований спротив.
Російські військові блогери пишуть про те, армія РФ зайняли дачні райони на захід від Микільського (на південний схід від Вугледера), також одночасно росіяни почали наступати на Вугледар із заходу та півдня. Підсумки цих рухів невідомі. Україна не підтверджує нових атак у цьому районі.
Нагадаємо, наприкінці жовтня росіяни вже наступали на цій ділянці та захопили Павлівку на південь від Вугледару. Але далі цього просунутися не змогли.
Захоплення Вугледара важливе для росіян з погляду зменшення загрози Маріуполю - це найближчий український плацдарм, з якого ЗСУ можуть спробувати здійснити прорив на південь Донецької області до Азовського моря.
Втім, не можна виключати, що ця нова операція росіян - частина їхніх зусиль щодо "розсмикування" фронту, яка заважає ЗСУ концентрувати сили на якомусь із напрямків. Нагадаємо, що нещодавно наступальні дії розпочалися й у Запорізькій області. І хоча масштаб їх не виглядає великим, це однозначно відволікає резерви на ліквідацію загрози прориву.
Провівши мобілізацію, росіяни, мабуть, отримали можливість атакувати частіше атакувати з різних напрямків. Днями колишній радник ВП Арестович в одному зі своїх ефірів згадав цей чинник.
За його словами, Україна "втратила час, і росіяни знайшли спосіб розпочати мобілізацію, відновити ситуацію на фронті і навіть створити зараз певну перевагу на деяких місцях".
Хто пропонував пакт Лукашенку?
Сьогодні цікаву заяву зробив президент Білорусі, з приводу загрози нового наступу, з якої останнім часом ходять постійні чутки (українське командування їх, проте, не підтверджує, але оборону кордону при цьому зміцнює).
За словами Лукашенка, йому пропонують укласти пакт про ненапад з Україною.
"Не знаю, навіщо це українцям. З одного боку, просять нас, щоб ми в жодному разі не воювали з Україною, щоб наші війська туди не рухалися. Пакт про ненапад пропонують укласти. А з іншого боку, готують цю гримучу суміш і озброюють їх. Польща, Литва взагалі очманіли. Навіщо це їм треба? Не зрозуміло", - заявив Лукашенко.
Судячи з контексту його слів, пропонувала укласти "пакт" Україна. На що згодом відреагував Володимир Зеленський. Президент заявив, що Україна не має наміру нападати на Білорусь, а пропозиція такого пакту заперечує.
"Все, що Україна офіційно пропонує, ви чуєте. Ми нападати на Білорусь не збираємось і ніколи не збиралися. Немає таких намірів. І це головний сигнал від усього українського народу. Для нас дуже важливо, щоб Білорусь не втратила своєї незалежності", - заявив. Зеленський на прес-конференції.
Нагадаємо, що нещодавно президент Білорусі відпустив комплімент Україні – заявляючи, що "приємно здивований" її відмовою атакувати його країну. Але нинішні слова Лукашенка – це натяк, що "загрозу" з боку Києва він таки вбачає.
У прикордонному комітеті Білорусі сьогодні повідомили, що біля кордону зосереджено 17,2 тисяч українських військових.
Також у білоруському прикордонному комітеті кажуть, що українці побудували "залізну завісу" з інженерних загороджень завдовжки 141 км. Зазначимо, що це приблизно десята частина загального кордону, що перевищує тисячу кілометрів.
Тим часом у Білорусі оголосили про зняття з тривалого зберігання військової техніки однієї з механізованих бригад. Міноборони країни заявляє, що це відбувається "в рамках проведення спільних заходів бойового злагодження регіонального угруповання військ Білорусі та Росії".
На опублікованих фотографіях можна побачити бензовози та вантажівки.
.jpg)
Загалом заяви та дії Мінська мають неоднозначний характер. З одного боку, нічого хорошого Лукашенко про Україну не говорить, а його армія постійно демонструє якісь військові приготування. З іншого боку, він увесь час натякає на те, що з Києвом іде якийсь негласний діалог. То Зеленський йому нібито "пакт" пропонує, то Україна нібито "відбивається" від пропозицій нападати на Білорусь.
Україна, звичайно, нічого з цього не підтверджує. Однак між рядками замулень Лукашенка, за бажання, можна прочитати натяки на те, що воювати з Києвом він хоче. Але чекає деяких сигналів у відповідь. І тут можна згадати чутки, що нещодавно курсували, що Україна нібито просила Захід не вводити поки що нові санкції проти Білорусі (щоправда, Київ їх спростував).
Втім, не виключено, що останні заяви Лукашенка – це традиційні для нього розповіді про якісь змови та залаштунки, за яким нічого конкретного не варте.
Питання ж буде наступ з Білорусі чи ні насамперед упирається не так у бажання самого Лукашенка (у Путіна зараз щодо нього чимало важелів впливу), скільки в можливості РФ створити і озброїти достатнє для атаки угруповання військ. Бо навіть якщо білоруська армія все ж таки вступить відкрито у війну (на що поки що нічого не вказує), але вона сама по собі нічого зробити на українському напрямі не зможе. Для масштабної атаки потрібні десятки (а можливо сотні) тисяч російських солдатів.
Чи є вони у Путіна - питання поки що відкрите.
"Леопарди" та "Абрамси" для України
Сьогодні надійшло кілька новин про те, що Захід таки розпочне найближчим часом постачання танків Києву.
Про це, зокрема, заявив генсек НАТО Єнс Столтенберг.
У тому числі, за його словами, буде рішення Німеччини щодо танків Leopard.
"Усі країни, які мають ці танки, можуть готувати їх до відправки Україні", – заявив він.
Ці слова пролунали після зустрічі Столтенберга із міністром оборони Німеччини Борисом Пісторіусом. Він припустив, що питання буде вирішено найближчим часом, але коли саме залежить не від нього.
"Бути лідером не означає сліпо йти вперед. І якщо рішення ухвалюється ще день чи два, то так тому і бути", - сказав він, маючи на увазі канцлера Олафа Шольца.
Але поки що є ознаки, що рішення може бути прийняте позитивне. Польща сьогодні офіційно запросила у Німеччини дозвіл на передачу Україні 14 танків Leopard 2 модифікації A4.
Агентство Bloomberg пише, що Німеччина вже завтра може видати полякам такий дозвіл.
Зважаючи на все, таке прискорення пов'язане зі згодою американців виконати головну умову німців - розпочати постачання Україні танків "Абрамс", які раніше Пентагон давати відмовлявся. Сьогодні про це одночасно повідомили американські та британські ЗМІ.
За даними Sky News Arabia, "Байден готовий передати 10 Abrams Україні для тиску на Німеччину для того, щоб та передала Києву Leopard 2".
За даними Wall Street Journal, адміністрація Байдена схиляється до відправки "значної кількості" танків Abrams M1 в Україну, і оголошення про постачання може бути зроблене цього тижня.
"Це оголошення стане частиною ширшої дипломатичної домовленості з Німеччиною, згідно з якою Берлін погодиться відправити меншу кількість своїх танків Leopard 2, а також схвалить постачання більшої кількості танків німецького виробництва Польщею та іншими країнами", - йдеться у матеріалі.
Очікується, що угода "усуне розбіжності між США, німцями та іншими європейцями".
Зміна позиції США послідувала за телефонною розмовою між президентом Байденом та канцлером Німеччини Олафом Шольцем 17 січня, під час якої Байден пообіцяв розглянути питання передачі американських танків, повідомляє видання.
"Високопоставлений німецький чиновник сказав, що це питання було предметом інтенсивних переговорів між Вашингтоном і Берліном більше тижня і, схоже, на шляху до вирішення", - пише Wall Street Journal.
Пізніше німецький журнал Spiegel повідомив, що Олаф Шольц вирішив відправити Україні танки Leopard 2A – одну з останніх модифікацій.
Тобто, швидше за все, американці погодилися виконати початкову умову німців щодо постачання танків Україні - це повинні також зробити США. Заклики до Байдена відправити "Абрамси" почали звучати ще днями і, схоже, іншого способу вплинути на Німеччину Вашингтон не знайшов.
Тепер питання, чи Берлін домагатиметься паритету в постачаннях і чи погодиться на схему "трохи Абрамсів і багато Леопардів", про яку пишуть у західній пресі.
У пресі йдуть цифри в 100 "Леопардів", які країни Заходу планують передати Україні, якщо влада Німеччини дозволить такі поставки. Про це ABC News розповів неназваний український урядовець.
За його словами, таких домовленостей про танки було досягнуто під час зустрічі у форматі "Рамштайн", яка відбулася 20 січня.
Але чи зможе така кількість танків переламати ситуацію на фронті – питання відкрите. Раніше командування ЗСУ говорило, що необхідно щонайменше 300 натовських танках для організації наступу на одному з напрямків.
