Експерти оцінили, скільки людей Пригожин може "призвати" у свою ПВК і яке у нього політичне майбутнє
Українські експерти оцінили мобілізаційний потенціал керованого Євгеном Пригожиним ПВК "Вагнер". За їхніми даними, він становить близько 100 тисяч осіб, щонайменше третину з яких може забрати собі Міноборони РФ.
Про це йдеться у дослідженні Українського інституту майбутнього.
За даними інституту, за нинішнього рівня втрат "вагнерівців" такої кількості людей вистачить на 8-9 місяців. Це розуміють Пригожин, у Міноборони РФ та у Кремлі. Тому "у Кремлі поки що ухвалено рішення як мінімум на півроку підвісити в повітрі політичне (і не тільки) майбутнє Пригожина", йдеться в матеріалі.
Український інститут майбутнього також розповів, чим володіє Пригожин, як працює його медіа-імперія та які його реальні політичні та військові перспективи.
Активи Пригожину
До 2013 року Пригожин був одним із найменш публічних персон в оточенні Путіна. Він власник групи компаній "Конкорд" із широким профілем діяльності – від ресторанного бізнесу та шкільного харчування до видобутку корисних копалин. Його бізнес на початковому етапі (а медіа-бізнес та після 2013 року) активно кредитував банк "Росія".
Наприкінці 1990-х Пригожин відкрив кілька ресторанів, у тому числі New Island, який був популярний серед російської політичної еліти. Пізніше він почав розвивати напрямок кейтерингу. За рахунок знайомства з Путіним цей напрямок став досить успішним: замовниками компанії були Управління справами президента РФ, також "Конкорд" обслуговує кремлівські банкети та забезпечував харчуванням заходи керівництва силових структур.
Окрім ресторанного бізнесу "Конкорд" активно займається будівництвом, а пов'язані з групою кампанії – розвідкою та видобутком корисних копалин.
Діяльність у медіа
У ЗМІ ім'я Пригожина вперше з'явилося після 2013 року, коли виникло "Агентство інтернет-досліджень". На тлі зміни характеру споживання інформації (посилення ролі соцмереж, появи нових медіа) Путіну знадобилася структура, здатна формувати громадську думку з ключових для російської влади питань. Традиційні канали повідомлення – газети, телебачення, радіо – не працювали і залишали політичним опонентам кремлівської влади можливість впливати на аудиторію, використовуючи можливості інтернет-ресурсів.
В результаті виникло АІІ, яке почали називати "фабрика тролів" та "ольгінськими тролями". Як пише інститут, агентство просуває через нові медіа потрібні наративи, створює видимість масової реакції на персони та їх дії, веде кампанії дискредитації, збір та аналіз інформації про поведінку користувачів соцмереж.
Незабаром розпочатий як внутрішньоросійський проект розширив сферу інтересів на політику пострадянських держав (Україну, Білорусь, Грузію, Казахстан, країни Балтії), а до середини 2014 року і на країни ЄС та США.
З 2014 року АІІ обросло супутніми інформаційними ресурсами: тематичними групами у соцмережах та ЗМІ.
У тому ж 2014 році на базі частини ресурсів створюється ІА "Федеральне агентство новин" – інформаційна група, завданням якої, крім іншого, було просування наративів, які тоді не могли собі дозволити транслювати медіа з історією та ім'ям.
Пізніше на базі ФАН було створено ще кілька інтернет-видань. У 2015 році вони об'єднуються у медіа-групу "Патріот", яка сьогодні включає понад 20 видань.
До 2019 року, поки ринок російських соцмереж та новинних агрегаторів не почав рух до монополізації в руках однієї групи, група "Патріот" працювала рівномірно у різних соцмережах. З 2020 року зі зростанням популярності Телеграма з'явився новий пріоритетний напрямок – телеграм-канали. І вже 2022 року група "Патріот" мала низку телеграм-каналів військової спрямованості. Саме вони стали основними майданчиками для російських військкорів.
Пригожинську медіагрупу "Патріот" кредитує банк "Росія".
ПВК "Вагнер" та "Вагнер груп"
Приватна військова компанія "Вагнер" виникла у РФ на рубежі 2013-2014 років. Група довгий час не мала постійної реєстрації (і однієї назви всередині РФ). У 2022 році в Петербурзі відкрилася група будівель "ЧВК Вагнер Центр", збудованих "Конкордом". Там розміщено вербувальний пункт приватної військової компанії.
Політика вербування персоналу не обмежується територією РФ. Група активно набирає найманців із країн колишнього СРСР, а також держав Африки та Азії. Донедавна перевагу віддавали людям із досвідом військової служби. Проте з розширенням географії роботи та сфери завдань вимоги до кандидатів було знижено.
Саме російські ПВК, включаючи "групу Вагнера", були основною ударною силою РФ у 2014 році на Донбасі. І люди Пригожина змогли продемонструвати свою ефективність.
Відповідно до специфікації використання найманців ПВК можна об'єднати у чотири ключові групи:
- інструктори та висококласні фахівці, які готують бійців, які перебувають на довгострокових контрактах (в Анголі, Сирії, Лівії, ЦАР, Мозамбіку) за кордоном, або виступають як особиста охорона (наприклад, президента ЦАР, керівництва GATIA в Малі);
- постійний штат, або ветерани - добре підготовлені бійці з досвідом роботи в кількох місіях, які використовуються для навчання новачків, на закордонних місіях як кістяк ударних угруповань (на відміну від першої групи ця більша за чисельністю та призначена для використання у бойових зіткненнях, охорони нафтових об'єктів у Лівії, золотих та алмазних копалень у Зімбабве);
- досвідчені бійці на разових контрактах із бойовим досвідом, але без великого досвіду роботи з ПВК, використовуються як ударна сила у військових та охоронних операціях;
- новачки – набрані бійці щодо низької кваліфікації, які наймаються на короткострокові контракти та використовуються у гарячих точках, де є необхідність задіяти велику кількість живої сили.
Сумарна чисельність кваліфікованих бійців у ПВК "Вагнер" від 5 до 10 тисяч осіб. З них близько 1,5 тисяч – постійні висококласні фахівці. Широка рекрутингова кампанія з найму низькокваліфікованої піхоти (категорія "новачки") довела чисельність структури до 40-50 тисяч, з урахуванням вербування ув'язнених.
ПВК " Вагнер ", як та інші подібні організації у різних країнах, використовується просування інтересів РФ у регіонах чи конфліктах, де пряме участь ЗС РФ недоцільно з політичних чи економічних причин. Серед найвідоміших операцій компанії можна згадати:
- участь у громадянській війні в Малі на боці GATIA (угруповання туарегів, що виступає проти незалежності самопроголошеної держави Азавад та співпрацює з центральним урядом);
- охорона активів "Роснефти" у Судані під час війни за незалежність Південного Судану;
- контроль нафтових полів у Сирії, інструктаж сирійських урядових сил;
- участь у боях у Лівії, охорона нафтовидобувних об'єктів;
- охорона перших осіб держави, тренування загонів спецназу урядової армії та участь у боях проти повстанців-мусульман у Центрально-Африканській Республіці;
- підготовка місцевих військових та охорона політтехнологів, які працюють на президента Мадагаскару Андрі Радзуеліна, а також охорона розвідки та видобутку хромітів пригожинської Ferrum Mining.
- підготовка місцевих спецназівців та забезпечення безпеки бізнесу Ferrum Mining (розвідки запасів титанових руд та бокситів) у Мозамбіку;
- охорона російсько-венесуельських нафтових підприємств, особиста охорона менеджерів "Роснефти" та політичних консультантів, найнятих на допомогу Ніколасу Мадуро у Венесуелі.
Крім того, за даними африканського Armed Conflict Location & Event Data Project (ACLED), співробітники ПВК "Вагнер" працюють як інструктори для силових структур у Зімбабве, ДР Конго, Анголі.
Роль Пригожина в Україні у 2022 році
Судячи з характеру бойових дій, Кремль спочатку не планував активного використання ПВК як повноцінних підрозділів на фронті. Таким кампаніям відводилася роль ДРГ у тилу українських військ, насамперед у великих містах, або роль мобільних груп для швидких та точкових операцій, починаючи від евакуації окремих осіб та закінчуючи розвідкою та штурмом об'єктів у найближчому тилу українських військ. Саме тому було вкрай мало інформації про бійців ПВК на фронті, серед полонених та вбитих. При цьому до травня 2022 року йшло активне вербування громадян пострадянських країн для роботи в малих групах.
Однак необхідність компенсувати втрати армії РФ призвела до того, що найманців "групи Вагнера" почали використовувати як піхотні з'єднання на фронті. Була спроба найму вузьких фахівців, зокрема поза Росією: льотчиків, танкістів, артилеристів, фахівців у галузі зв'язку та РЕБ. Ця рекрутингова кампанія мала лише частковий успіх – до перших загиблих. До того ж восени 2022 року до російського законодавства було внесено зміни, що дозволяють брати іноземців на військову службу. Тому структури Пригожина сконцентрувалися саме на формуванні піхотних з'єднань. Використання ПВК дозволяло Кремлю відтягувати оголошення мобілізації та занижувати оцінку реального рівня втрат, вважає інститут.
Ближче до осені виникла потреба у різкому збільшенні найму живої сили для поповнення зазнали втрат. В результаті ПВК вдалася до найму ув'язнених в обмін на майбутню амністію та гроші. Це дозволило Пригожину набрати до своєї структури до 20-25 тисяч ув'язнених із російських колоній. Ще близько 10 тисяч людей було найнято в депресивних регіонах РФ, в першу чергу люди без постійного доходу і з кредитами.
Пригожин вкрай обережно використовує ядро своєї ПВК на фронті. Кваліфіковані досвідчені бійці частіше обіймають командні посади та не беруть участь у штурмових операціях. Або взагалі працюють як інструктори у таборах підготовки.
Другим напрямом діяльності структур Пригожина були інформаційні операції, спрямовані на дезорганізацію українського суспільства та поширення панічних настроїв. На цей напрямок були мобілізовані ресурси ФАН та пов'язаних із нею груп. На початковому етапі (до середини березня) РФ мала надію на ефективність залишків медійної системи, вибудуваної Віктором Медведчуком. Тому будівництво інфраструктури ресурсів Пригожина (фейкові "українські" групи в Телеграмі, мережа воєнкорів тощо) почали з'являтися лише до середини березня. До середини літа вже працювала ціла мережа каналів, яка висвітлює насамперед події в Україні.
Таким чином, вже до вересня 2022 року Євген Пригожин де-факто став однією з ключових постатей у російсько-українській війні.
"Група Вагнера" в Україні та боротьба Пригожина за вплив
Перехід війни у затяжний стан і тиск на санкції на РФ створили передумови для переділу сфер впливу в оточенні Путіна. Так, наприклад, втратила свої позиції угрупування сім'ї Єльцина, знижується роль групи "Роснефти" і особисто Сечина. Є незадоволеність Путіна представниками групи силовиків.
До цього варто додати виникнення точок напруженості у суспільстві: з одного боку, є невдоволення і страх ліберально налаштованих жителів міст, з іншого, зростає невдоволення серед радикально налаштованих росіян. Це створює передумови перегляду партійної системи Росії. Кремлю необхідний щонайменше один політичний проект, аналогічний партії "Батьківщина" початку нульових. Це дозволило б каналізувати протестні настрої радикалів. Але готових кандидатів на роль партійного лідера Путін не має.
На цьому фоні розпочалася гра Пригожина. В оточенні президента РФ він грає роль "порученця" - впливового і потрібного, але використовуваного лише для делікатних місій, якими не можуть займатися офіційні структури та окремі політики. Тобто Пригожин має робити брудну роботу і брати на себе весь репутаційний негатив. При цьому його становище повністю залежить від затребуваності пропонованих делікатних послуг та прихильності Путіна.
Але незамінність зараз на війні, важливість інформаційних операцій, так само як і процеси перерозподілу впливу в російській верхівці створюють для Пригожина шанс змінити статус - і з "нерукопожатного" стати повноправним учасником однієї з кремлівських груп впливу (в ідеалі – створити згодом свою групу) чи лідером партійного проекту.
З цією метою Пригожин розпочав активну медійну кампанію. З кінця липня мережа воєнкорів критикує військове керівництво, підкреслено позитивно висловлюється про роботу "оркестру" (так вони називають "групу Вагнера"). Причому останній напрямок розкручується поступово, по наростаючій.
Ця хвиля інформації спрацювала як спусковий гачок для федеральних каналів. Першими зреагували канали Національної медіа-групи. На початку вересня підключилися державні канали, що у управлінні уряду РФ. І нарешті останніми у списку стали канали групи "Газпром-медіа".
Пригожин став однією з найпублічніших персон у російській політиці, завдяки чому спільно з Рамзаном Кадировим домігся зміни керівництва "СВО", просунувши близького собі генерала Сергія Суровікіна.
На цьому фоні Пригожин також почав пробувати межі дозволеного.
Публічна кара Євгена Нужина, погрози на адресу критиків стали залякуванням для частини російського суспільства та викликом та демонстрацією своєї політичної ваги представникам російських еліт. Наприклад, на страту мали відреагувати Генпрокуратура та Слідчий комітет. Відсутність дій з їхнього боку стала показовою для інших ключових персон в оточенні Путіна.
Вербування ув'язнених із обіцянкою амністії був викликом генпрокурору Ігорю Краснову, а також міністру юстиції Костянтину Чуйченку та керівнику ФСВП Аркадію Гостєву.
Паралельно стартувала публічна медійна атака на губернатора Санкт-Петербурга Олександра Беглова, який працював разом із Путіним із середини 1990-х років.
У Кремлі вирішили дещо обмежити активність Пригожина і більшість конфліктів усувають. У пресі вбивство Нужина представили провокацією, і вже за цим фактом СК порушив справу. Щодо ув'язнених, то з'явилася інформація про закриті укази про помилування після служби (або поранення), а також розгорнулася кампанія порівняно служби у ПВК зі штрафбатами періоду Другої світової. А конфлікт із Бегловим примусово поставили на паузу.
Але загальний трек є очевидним: на тлі дискредитації частини силовиків Пригожин намагається вбудувати ПВК як повноправну частину силового ресурсу РФ. І стати найвпливовішою частиною номенклатурної групи силовиків в оточенні російського президента.
Для реалізації планів йому потрібна картинка військового успіху. Тому переважне використання ПВК "Вагнер" на донецькій ділянці фронту (Бахмут, Соледар, Авдіївка) є наслідком зацікавленості як особисто Пригожина, так і військового керівництва. Завдяки ув'язненим "група Вагнера" підтримує високу інтенсивність бойових дій і досягла часткового успіху на околицях Бахмута. При цьому взяття Соледара Пригожин намагається видати за свою перемогу, забезпечену виключно силами його ПВК, тим самим вкотре протиставляючи себе військовому керівництву.
Хід у відповідь
Активність Пригожина і його спроба кинути виклик відразу кільком групам впливу повинна була породити реакцію у відповідь. Вона й пішла у вигляді перестановок у керівництві "СВО" та висування Валерія Герасимова, а також зміни у медійному полі. Армійське керівництво підкреслило, що успіх РФ у Соледарі належить не лише "вагнерівцям". А ключові ЗМІ РФ розпочали акуратний відхід від реклами ПВК та її власника. Частота їх згадки знизилася щонайменше, ніж удвічі. Слід зазначити, що публічний конфлікт Пригожина та Ігоря Стрєлкова (Гіркіна) став своєрідною відповіддю на зменшення уваги до обох персон із боку ЗМІ. Вони обоє намагаються втриматися в топі інформаційного порядку денного.
І, нарешті, ключове – становище на фронті. ПВК "Вагнер" зазнає колосальних втрат, цілі підрозділи "групи Вагнера" знищуються у лобових штурмах українських позицій на найскладніших ділянках.
Що, на думку Інституту, може бути частиною стратегії російського військового керівництва.
Паралельно з цим триває активне формування ПВК "Перемога" (яку пов'язують із Сергієм Шойгу) та активізувалися ПВК "Редут", ПВК "Яструб" Олексія Марущенко.
Таким чином, ПВК використовують і далі, але Пригожина нейтралізують через зменшення чисельності його компанії та появу кількох професійних конкурентів.
Що буде з Пригожіним?
Можна припустити, що практика вербування ув'язнених у "Вагнер" буде продовжено. Інформація про високий рівень втрат перебиватиметься історіями колишніх в'язнів, яких амністували після участі у війні в Україні.
Враховуючи, що в російських колоніях та в'язницях, за даними ФСВП, утримується близько 250 тисяч осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини (з яких 22 тисячі – жінки), максимальний мобілізаційний потенціал "заклику" засуджених для "групи Вагнера" можна оцінити не більш ніж 60-70 тисяч осіб за весь 2023 рік. За нинішнього рівня втрат "вагнерівців" на фронті цього вистачить для підтримки постійної чисельності угруповання на кілька місяців, але не більше.
Проте друга категорія потенційних найманців – люди з депресивних районів без постійного прибутку з великими кредитними заборгованостями – може дати ще близько 50 тисяч новобранців. Це якщо частина таких осіб не призватиме до ЗС РФ. Таким чином, максимальна кількість рекрутів, на які може розраховувати Пригожин, – близько 100 тисяч. При цьому ядро ПВК, що складається з навчених та кваліфікованих бійців, навряд чи буде повною мірою задіяне на фронті в Україні з огляду на велику кількість поточних місій за кордоном.
Паралельно в РФ посилюватимуться інші приватні військові компанії, які спробують зайняти місце "ЧВК Вагнер" у менш ризикованих операціях, наприклад, охороні ключових об'єктів, зачистці зайнятих населених пунктів, боротьбі з партизанами та українськими ДРГ.
Пригожин може розраховувати на силову компоненту як основу своєї політичної активності лише 2023 року. Вже до осені за існуючих темпів втрат "вагнерівців" значення та значимість ПВК "Вагнер" почнуть швидко зменшуватися.
Тому саме у 2023 році Пригожин спробує увійти до групи силовиків. Ймовірно, він шукатиме союзників, а також ініціюватиме зміну законодавства для легалізації використання ПВК.
Другий напрямок посилення впливу – партійний проект радикального характеру – також можливий. У Пригожина є медіаресурси, є партнери та історія участі у війні. І, що важливо, добрі стосунки з думською партією "Справедлива Росія". Але у Путіна поки що не визначилися ні з форматом майбутньої партії, ні з іменами її потенційних лідерів. Пригожин своєю активністю восени поставив під сумнів свою керованість. Отже, знизив шанси одноосібно очолити новий політичний проект і зменшив можливість отримати там контрольний пакет.
Судячи з усього, у Кремлі поки що питання політичного майбутнього Пригожина поставили на паузу, робиться висновок у матеріалі.
Днями у Financial Times вийшов матеріал про транснаціональний бізнес куратора ПВК "Вагнер" Пригожина.
А в українському ГУР вважають, що Пригожин не керує штабом ПВК "Вагнер", а виконує лише медійну функцію.
