На виборах у Туреччині обійшлося без сенсацій – президентом переобрали 69-річного Ердогана, який стоїть біля керма країни вже понад 20 років.
За чинного президента проголосували 52%, за його опонента 74-річного Кемаля Киличдароглу – майже 48%. Це різниця у понад 2 мільйони голосів.
Втім, перемога Ердогану далася найважче за всю кар'єру – Киличдароглу майже вдвічі збільшив свій звичайний рейтинг у 25%. По суті, багато хто голосував не за Кемаля, а проти Ердогана. Суспільство явно розколоте. Проте позиції багаторічного турецького лідера виявилися сильнішими.
У неділю ввечері Ердоган виступив у Стамбулі, де перед своїми прихильниками заспівав передвиборчу пісню.
"Ми будемо правити країною найближчі п'ять років", - сказав він своїм тріумфуючим прихильникам з даху автобуса в Стамбулі.
Всім, хто проголосував, він подякував за "фестиваль демократії", який Туреччина, на думку президента, продемонструвала на цих виборах. І додав, що всі 85 мільйонів громадян Туреччини – переможці цих виборів.
Киличдароглу у своєму виступі перед прихильниками він подякував 25 мільйонам громадян Туреччини, які проголосували за нього, засудив "авторитарний режим Ердогана" і назвав вибори несправедливими.
Але й до протестів не закликав – розрив не дозволяє. І дав зрозуміти, що поразка визнає, заявивши, що має намір і надалі займатися опозиційною діяльністю.
Багато світових лідерів вже привітали Ердогана з перемогою, серед них і Зеленський.
"Ми сподіваємося розвивати нашу співпрацю в інтересах безпеки та стабільності Європи та ще більше зміцнювати наше стратегічне партнерство на благо наших країн", - заявив Зеленський.
Чому турки переобрали Ердогана і що це означає для України – у матеріалі "Країни".
"Партнер Путіна"
Традиційно проти Ердогана голосували столиці, великі міста та курдські області, а підтримувала його провінція та консервативні виборці.
В опозиційному таборі після оголошення підсумків виборів почалися суперечки про те, чи правильно вони виставили проти Ердогана ще літнього і зовсім не харизматичного Киличдароглу. Популярний 54-річний мер Стамбула Екрем Імамоглу не зміг висунутись через тюремний термін, що загрожує йому, за звинуваченням в образі виборчкому на мерських виборах.
Проте саме на його кандидатурі наполягала Мерал Акшенер, лідер "Хорошої партії", яка входить до складу об'єднаної опозиції.
"Ми хочемо кандидатуру людини, яка переможе", - говорила вона.
Через суперечки альянс мало не розвалився, але зрештою зійшлися на кандидатурі Киличдароглу, який, втім, за всю кар'єру жодного разу не вигравав вибори. Та й явно не відповідав запиту у суспільстві на "нові, молоді особи", завдяки якому, наприклад, на виборах мера Стамбула переміг Екрем Імамоглу.
Після першого туру у багатьох не залишилося сумнівів, що Ердоган знову стане президентом.
"Ще пару тижнів тому світ мало не на вухах стояв в очікуванні 1 туру президентських виборів у Туреччині: чи встоїть Ердоган, чи не закінчується його шлях до зміцнення свого "султанату"? Встояв, а ще через тиждень стало зрозуміло - його остаточна перемога у 2 турі виглядають більш, ніж ймовірними. Ажіотаж спав. І в Кремлі можуть спати спокійно, Ердоган залишається зрозумілим, якщо не сказати, довірчим партнером Путіна", - написав своєму Телеграм-каналі політолог Аркадій Дубнов.
Крім харизми та хватки самого Ердогана, важливим на цих виборах експерти називають зовнішній чинник. Західні ЗМІ закликали "скинути Ердогана", а сам він звинувачував США у втручанні у вибори. І це ще більше додало голосів Ердогану від виборців, які вважають, що в бідах Туреччини "винна Америка". Багато хто впевнений, що Киличдароглу - ставленик Заходу.
Сам Киличдароглу у відповідь намагався перед другим туром проводити лінію, що "Ердоган - маріонетка Путіна", обіцяв запровадити санкції проти РФ у разі перемоги на виборах, але виборця це, судячи з результатів другого туру, не дуже вразило.
Головним завданням Ердогана називають порятунок економіки, яка сильно похитнулася за останні роки - національна валюта ліра впала в рази, а ціни підскочили теж у рази.
Втім, з огляду на те, що він обіцяє вести колишню політику зі зниженням банківських ставок, це може стати нелегким завданням. Також, за прогнозами, Ердоган може ще більше закрутити гайки та перетворитися на справжнього падишаха, і все більшу роль відіграватиме іслам, а країна – віддалятися від принципів світської держави.
Як і на минулих виборах, люди з вищою освітою у великих містах недолюблюють нинішню владу, а мешканці провінції, навпаки, хвалять президента.
"Тайїп побудував відмінні дороги та мости, він утримує ситуацію під контролем, щоб не було терактів, воєн. Президент хоче зробити Туреччину ще впливовішою. Непросто керувати країною і рятувати економіку, коли поряд конфлікт у Сирії, а всередині Туреччини курди виступають. У нас багато ворогів, тому тільки такий потужний лідер, як Тайіп, має бути у лідера. А опозиція - що? Тільки мовами почухати. Що може ніякий Кемаль?" - пояснює свій вибір підприємець Імран Бозкурт із Кемера.
Серед шанувальників Ердогана – і консервативні мусульмани.
"На його мітингах - дуже багато жінок із закритими особами, хоч Туреччина - сама світська держава мусульманського світу і більшість одягається по-сучасному. Я колись побачив публіку на мітингу Ердогана в Кучюкчекмеджі, одному з районів Стамбула, подумав: "Я що, в Ірані ?" Там іслам домінує, але Туреччина не така консервативна. Ердоган постійно використовує релігію, і багато хто йому фанатично вірить, вважають, що його Аллах благословив", - каже нам Гохан Яшар, господар мережі магазинів зі Стамбула.
Проте популярність опозиції у Туреччині теж зросла.
"Адже ліра з кожним днем слабшає, все дорожчає, незадоволених більше і більше", - розповів опозиційний журналіст Аріф Арслан.
На думку експертів, зберігається і ризик громадянського протистояння - у разі тотальної фінансової кризи та різкого сплеску протестних настроїв.
"У суспільстві панує сильна напруга та поділ. Президент Туреччини задушив вільну пресу, переслідує опозицію та нівелював принцип поділу церкви та держави, якого дотримувався Ататюрк. Десять років тому ми вже бачили революцію на площі Таксім. Внутрішнє невдоволення авторитарним правлінням Ердогана зростає, як і бродіння" серед військових, які не хочуть битися і гинути в Сирії за незрозумілі інтереси, а президент посилає туди солдатів під приводом боротьби з курдськими сепаратистами, які розхитують ситуацію в Туреччині.Насправді у нього в Сирії свої інтереси. навряд чи. Один уже провалився, і покарання дою путчистів було жорстким. Але якщо ціни й надалі зростатимуть, а люди біднішатимуть, то половина Туреччини, яка проти Ердогана, може вийти на вулиці і тоді не виключені дострокові вибори", - каже Арслан.
"На межі конфлікту"
Ситуація в Туреччині, ключовій країні на Близькому Сході з другою армією в НАТО, є важливою для всього регіону і для світу в цілому.
"Туреччина постійно балансує на межі великого військового конфлікту. Ердоган звинувачує американців у підтримці курдських сепаратистів і терористів, свариться з Грецією, союзником НАТО. З Росією теж лається, то мириться. А ще мріє про нову Османську імперію, хоче підкорити себе інші країни Сходу. Якось це все може закінчитися великою війною", - прогнозує Арслан.
Експерт Ольжас Бібанов вважає зовнішню політику Ердогана провальною.
"Замість того, щоб займатися консолідацією тюркського світу, Ердоган заграє з арабами і пригнічує інакодумство всередині країни", - сказав Бібанов.
Інші ж, навпаки, упевнені, що Ердогану вдається підтримувати мир та рівновагу в Туреччині та на Близькому Сході.
"Поруч Сирія з багаторічним конфліктом, Ізраїль, який воює з Палестиною, на все це накладаються нафтові інтереси світових держав, а ще в країні бази НАТО. Ердогану вдається тримати баланс у таких непростих умовах, йому просто доводиться показувати зуби на міжнародній арені. Інакше терористи і сепаратисти підірвуть Туреччину", - каже "Країні" турецький журналіст Ердіндж Челікан.
До речі, серед фанів Ердогана багато сирійських біженців: він притулив їх у країні, а Киличдароглу хотів вислати.
Загалом у Туреччині зараз мешкає кілька мільйонів сирійців. Частина з них уже має турецький паспорт і право на голосування. За словами турків, саме сирійців багато серед натовпів, які радіють перемозі Ердогана.
Захід досить прохолодно зустрів звістку про перемогу Ердогана. Останнім часом ставлення Туреччини до США та ЄС вкрай напружене. На виборах вони практично відкрито підтримували представника опозиції. Проте відкрито сваритися з Анкарою у Брюсселі та Вашингтоні не хочуть. Для Штатів турки є ключовим союзником НАТО на Близькому Сході.
А ЄС побоюється проблем мігрантів. Справа в тому, що Туреччина розмітила у своїх таборах кілька мільйонів біженців із Сирії та інших країн регіону. І в Євросоюзі боятися, що Ердоган, як і в 2015 році, може відправити їх до Європи. Тому, незважаючи на всю прохолодність стосунків, європейці на відкритий конфлікт із Анкарою йти не хочуть.
Чого чекати на Україну
Туреччина, як відомо, грає дуже помітну роль у ході війни в Україні. Під її патронатом було укладено "зернову угоду", Ердоган активно просуває свої послуги як посередника для укладання мирної угоди між Україною та Росією.
І загалом дотримується підкресленого нейтралітету, прагнучи зберегти близькі стосунки з обома країнами. При цьому не вводячи санкції проти РФ, отримувавши вигоду, допомагаючи Москві їх обходити.
Крім того, Путін та Ердоган фактично поділили зони впливу в Сирії, Туреччина надає свою територію для транзиту російського газу (натомість отримуючи великі знижки на енергоносії), а "Росатом" збудував АЕС у Туреччині.
"Ердоган грає "роль миротворця" у війні в Україні. Місце Ердогана як посередник між Україною та Росією вписується в його бачення незалежної зовнішньої політики, в якій Туреччина балансує між великими державами світу і, зрештою, вступає до їхніх лав", - сказав "Країні" Джеймс Райан, директор близькосхідної програми Інституту досліджень зовнішньої політики США.
"Ердоган дотримується політики ні нашим, ні вашим, і дружить і з Зеленським, і з Путіним - у своїх політичних та бізнес-інтересах. І продовжить цю політику і далі", - каже Арслан.
