Найважливіша новина щодо війни зараз – рада західних союзників головкому ЗСУ Валерію Залужному сконцентрувати зусилля на південному фронті (напрямок головного удару) з метою перерізати сухопутний коридор до Криму та знизити активність на всіх інших фронтах. Із цією порадою, як пишуть західні ЗМІ, Залужний погодився.
Порада абсолютно логічна. Вже давно у багатьох експертів (у тому числі й українських) виникають питання, для чого командування ЗСУ витрачає стільки сил для наступу, наприклад, на бахмутському напрямку з урахуванням його стратегічної тупиковості. У травні-червні цього ще було інформаційно-політичне пояснення – успіхи українських військ під Бахмутом були на руку Пригожину, який готував заколот, на який покладали великі надії у Києві. Але після провалу заколоту, а також після зачистки телеграм-простору РФ, де сильно знизився рівень критики російського військово-політичного керівництва, битва за Бахмут стала безглуздою і з цього погляду – навіть якби місто повернули, розганяти з цього приводу "зраду" в Росії було б особливо нікому.
При цьому під Бахмутом воюють одні з найбоєздатніших українських підрозділів. Наприклад, 3-я ЗШБ. А відроджений "Азов" на чолі з Денисом Прокопенком ("Редісом"), який повернувся з Туреччини, чомусь перекинули не на південь, а під Кремінну. При тому, що ситуація на фронті Куп'янськ-Сватово-Кременна також не дуже впливає на перебіг війни. Навіть якщо росіянам вдасться вийти до східного берега Оскола, що, на думку експертів, є метою їхнього наступу на цьому напрямі, це не матиме жодного стратегічного значення.
На відміну від перерізання сухопутного коридору до Криму, яке стане найважчою поразкою РФ, змусить росіян піти з лівобережжя Дніпра та створить передумови для успішного наступу ЗСУ на півострів, через його логістичну вразливість.
Тому, повторимося, порада українському командуванню сконцентрувати максимум зусиль на півдні є максимально очевидною. І не можна виключати, що Генштаб ЗСУ такій раді справді підуть.
Що це змінить із погляду ситуації на фронті?
Відповідь це питання залежить від співвідношення резервів сторін. Очевидно, що зараз українські війська на південному фронті нехай повільно, але рухаються. Якщо до них прийде підкріплення, яке дозволить збільшити кількість напрямків удару, то успіхи можуть стати ще відчутнішими. Проте, можна згадати, що торік російські війська також наставали. Але, після липня, коли був ними взятий Лисичанськ, просування на всіх фронтах фактично зупинилося, оскільки співвідношення сил сторін на той момент виявилося на користь ЗСУ – чисельність української армії зростала за рахунок мобілізації та припливу добровольців, тоді як російська знижувалася за рахунок втрат (і це було аж до оголошення мобілізації до).
Тому якщо українська армія прорве першу лінію оборони росіян на півдні і впереться в другу, яка буде не менш міцною та насиченою військами, то на цьому наступ може й зупинитися, навіть незважаючи на перекидання підкріплень (тим більше якщо активність на інших фронтах знизиться, то підкріплення звідти перекине на південь та РФ).
Якщо резервів у росіян виявиться недостатньо, то прорив першої лінії оборони створить передумови для швидкого просування до Азовського моря.
На рахунок співвідношення резервів в експертних колах існує дві прямо протилежні точки зору.
За однією з них, співвідношення це вже зараз на користь Росії, чия діюча армія на лінії фронту перевищує за чисельністю українську, а плани з мобілізації в Україні зриваються через повальну корупцію у військкоматах.
Іншою – співвідношення на користь України, а російська армія вже воює на межі своїх сил. Цю проблему РФ могла вирішити за рахунок нової хвилі мобілізації. Але, як вважається, російське керівництво не хоче її оголошувати, побоюючись зростання невдоволення та соціальної напруги всередині країни. Втім, якщо буде загроза втрати стратегічно важливого сухопутного коридору до Криму, навряд чи Кремль утримається від мобілізації.
І, тим паче, малоймовірно, що армійське командування в особі Шойгу і Герасимова, доля якого залежить від ситуації на фронті, занижуватиме перед Путіним потребу в резервах і відмовлятиме його від мобілізації. Скоріше навпаки.
Щоправда, якщо друга думка вірна і мобілізація до РФ буде оголошено, це навряд чи станеться до 10 вересня, коли у Росії відбудуться вибори у суб'єктах федерації (зокрема й мера Москви). А потім потрібен ще час для того, щоб відправити мобілізованих на війну. Тобто найраніший термін, коли мобілізація (якщо вона буде) зможе позначитися на стані справ на фронті – це кінець вересня. Тому найближчий місяць у будь-якому разі буде вирішальним із погляду ходу настання ЗСУ.
