"Дзвеняча тиша". Що змінилося в РФ через місяць після загибелі Пригожина
Вчора був місяць із дня загибелі Пригожина та три місяці з моменту початку заколоту "вагнерівців".
У Росії про це писалося вкрай скупо. Більшість великих військових телеграм-каналів взагалі тему не згадали.
І така "дзвінка тиша" символізує одну з головних змін, яка сталася останнім часом у РФ – радикальне зниження градуса "зради" в російському інформаційному полі.
З осені 2022 року "вагнерівська" сітка телеграм-каналів, а також фінансовані Пригожиним воїнкори та блогери проводили системну роботу з деморалізації російської армії та суспільства та дискредитації військово-політичного керівництва РФ, готуючи ремікс лютого 1917 року, який і стався у вигляді заколоту.. Ремікс виявився невдалим. Заколот провалився. А потім і сам Пригожин загинув.
Слідом за провалом заколоту почала розсипатися і пригожинська телеграм-сітка, більша частина якої стала максимально лояльною владі. Нині в колишньому "зрадливому" форматі працюють лише окремі телеграм-канали та блогери. Але хвилі "зради", що розганяються ними, настільки мляві, що, часто, з їхнього приводу вже навіть ліньки зловтішатимуться українським телеграм-каналам. І вже в будь-якому разі ситуація не зрівняється з часами, коли на телеграм-сцені блищали такі зрадо-зірки як Пригожин або Гіркін-Стрілков.
Тобто можна констатувати, що Кремль за останні місяці зміг значною мірою взяти під контроль російський інформпростор, що є одним із важливих факторів підтримки внутрішньої стабільності в РФ.
У той же час, осередки потенційної дестабілізації зберігаються.
По-перше, сам по собі феномен появи Пригожина і небаченої в Росії з 90-х років "розгулу свободи слова" у його телеграм-сітці (в умовах, коли в РФ виносять вироки за використання в лапках слова "спецоперація") за найбільш поширеною Версія була пов'язана з загостренням міжкланової боротьби "веж Кремля". Як сформулював у своїй знаменитій розмові з Фархадом Алієвим продюсер Йосип Пригожин, "Ігор Іванович (судячи з усього глава Росфнеті Сечін - Ред.), Сергій Вікторович (можливо мається на увазі глава корпорації "Ростех" Чемезов - Ред.) і Золотов (глава "Росгвардії" - Ред.) об'єдналися та звинувачують у всьому Сергія Шойгу. У них завдання його знести". Також вважається, що у війні з Шойгу брав активну участь і губернатор Тульської області Дюмін і, можливо, брати Ковальчуки. За цією версією всі описані вище діячі використовували Пригожина як таран, щоб "знести" Шойгу. Щодо заколоту Пригожина ця версія розпадається на дві підверсії. За однією з них Пригожин у якийсь момент вийшов з-під контролю кураторів і вирішив піти на заколот без їхнього відома та згоди. За іншою, куратори були "в темі і в долі", але після провалу заколоту швидко від Пригожина зреклися (а за версією Гіркіна вони ж потім Пригожина і вбили, щоби замісти сліди). Але, судячи з того, що час від часу хвилі зради у військовій сфері все ж таки піднімаються (наприклад, скандал зі звільненням командувача 58-ї армії Іваном Поповим, а також серія критичних заяв щодо ситуації на війні депутата Держдуми Андрія Гурулєва), розбирання у військовій сфері продовжуються. І, якщо почнуться якісь внутрішні проблеми або проблеми на фронті, вони можуть посилитися. Хоча після загибелі Пригожина піднімати "хвилі зради" буде вже набагато важче.
По-друге, є ризики погіршення соціально-економічної ситуації у РФ. Зростають ціни, знижується курс рубля. Санкції, хоч і не завдали смертельного удару по російській економіці, але все-таки позначаються. Особливо у довгостроковому плані. Усе це створює потенційні точки невдоволення. Російська влада, судячи з усього, цю загрозу розуміє, а тому і намагається робити так, щоб суспільство в РФ не сильно відчувало на собі військові проблеми – підвищує зарплати, наприклад. Але чи вистачить ресурсів для продовження цієї політики, якщо війна затягнеться – питання є відкритим.
По-третє, становище на фронті.
Після весняних заяв Пригожина, який передбачав, що сотні тисяч бійців ЗСУ підуть у наступ на Бєлгород, Бахмут, Донецьк та Крим, змітаючи все на своєму шляху, нинішня ситуація, коли українська армія за кілька місяців взяла лише кілька сіл, росіянами може сприйматися як перемога. Власне, саме так вона і представляється зараз Кремлем. Але все ж таки оборона є оборона. І без якихось великих успіхів (у вигляді захоплення нових територій і великих міст) затягування війни може викликати в російському суспільстві наростаючу втому, а також питання до влади – "чому ми досі не перемогли", "скільки ця війна взагалі буде продовжуватися", "що планується робити, щоб прискорити перемогу", "чи у Путіна план перемоги" і т.д. (Подібний ефект, до речі, вже починає проявлятися через затягування війни і в українському суспільстві, про що ми вже писали ). Особливо ці питання можуть загостритись, якщо в Росії оголосять нову хвилю мобілізації. Або якщо ситуація на фронті для РФ різко погіршиться.
У такій ситуації Кремль може мати два варіанти дій. Або спробувати організувати новий масштабний наступ, щоб переламати перебіг війни. Або вести війну до завершення або до заморозки, якщо на те, звичайно, буде готовність України та Заходу.
