Рішення Національної комісії зі стандартів державної мови щодо необхідності перейменувати місто Запоріжжя згуртувало в єдиному пориві неприйняття як затятих українізаторів, так і противників тотальної українізації.
Напередодні Комісія розбурхала всю Україну прийняттям документа №230 "Про схвалення переліку сіл, селищ, міст, назви яких не відповідають стандартам державної мови, та рекомендації щодо приведення назв таких сіл, селищ, міст у відповідність до стандартів державної мови".
До переліку тих населених пунктів, які "можуть не відповідати лексичним нормам української мови, зокрема щодо російської імперської політики" увійшов обласний центр Запорізької області, місто Запоріжжя. Комісія рекомендувала обґрунтувати доцільність збереження поточної назви або запропонувати нову назву. На це місцева влада має шість місяців. Якщо вони не зроблять цього у зазначений термін, назву мінятиме Верховна Рада за рішенням комісії.
І це рішення спричинило шквал емоцій. Його доцільності не зрозуміли як ідеологи дерусифікації, серед яких екс-директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович та навіть мовний омбудсмен Тарас Кремень, так і противники тотальної українізації, наприклад, "Слуга народу" Максим Бужанський.
Чи загрожує перейменування Запоріжжя і що саме назва цього міста збентежила Нацкомісію, аналізує "Країна".
1400 кандидатів на перейменування
Національна комісія зі стандартів державної мови, створена в Україні наприкінці 2019 року, підвідомча Міністерству освіти. Її бюджет цього року перевищує 37 мільйонів гривень. Основний функціонал роботи комісії – це проведення іспитів на знання української мови та видача сертифікатів. Вони потрібні для працевлаштування до держорганів.
Також Комісія займається затвердженням стандартів української мови, зокрема, розробляє зміни до правопису, стандарти транслітерації, юридичну, медичну, дипломатичну термінологію тощо. Крім того, комісія займалася затвердженням списку фемінітитів та гендерно-чутливих назв професій.
Цього тижня Комісія виклала на своєму сайті список із 1400 населених пунктів в Україні, які слід перейменувати відповідно до стандартів української мови. Серед цих населених пунктів – місто Бровари Київської області (його пропонують перейменувати на Бровары – змінити останню букву для, як заявляється, "відповідності стандартам української мови").
Але в топі кандидатів на перейменування опинився обласний центр Запоріжжя, який від початку повномасштабного вторгнення перебуває під постійним обстрілом.
Необхідність перейменування Запоріжжя комісія обґрунтувала такою фразою "може не відповідати лексичним нормам української мови, зокрема торкатися російської імперської політики".
Саме це трактування спочатку викликає подив. Логічно було б, якби замість вступного слова "зокрема" (яке вживається для уточнення, роз'яснення чогось) стояв привід "або".
По-друге, відразу ж виникає резонне питання, як комісія пропонує перейменувати Запоріжжя. Сама комісія не запропонувала жодних варіантів, обмежившись рекомендацією місцевій владі "обґрунтувати доцільність збереження поточної назви або запропонувати нову назву у встановленому законом порядку".
З ухваленням у березні цього року змін до закону "Про географічні назви" процес перейменувань топонімів, пов'язаних із російськими географічними назвами або діячами країни-агресора, в Україні став обов'язковим.
До цього моменту дерусифікація географічних назв відбувалася за рішенням місцевих рад.
Крім того, буквально через місяць, 27 липня, в Україні набуде чинності ще один ухвалений у березні закон - "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізації топонімії", який також передбачає перейменування населених пунктів, пов'язаних із імперським минулим.
Проте слово "Запоріжжя" не відноситься ні до російських географічних назв, ні до "імперського минулого".
Тому робочих версій, чому Запоріжжя потрапило до списку кандидатів на перейменування може бути дві.
"Не та літера у назві"
За першою версією, причина в тому, що місто отримало назву "Запоріжжя" у 1921 році, а цей період у нинішній офіційній українській історіографії оцінюється як "окупація радянською владою".
Але неспроможність цієї версії в тому, що попередня історична назва Запоріжжя – Олександрівськ (на ім'я Олександрівської фортеці, закладеної у 1770 році).
За поширеною версією, фортеця названа на честь генерала Олександра Голіцина, одного з полководців російської армії та головноуправляючого Санкт-Петербурга. Тобто Нацкомісія навряд чи мала на увазі повернення до історичної назви Запоріжжя, оскільки вона ще більше пов'язана з російським імперським минулим, ніж сучасний топонім.
Тому куди вірогідніша інша версія, що йдеться не про кардинальну зміну назви, а лише про одну літеру. В українській мові - Запоріжжя замість Запоріжжя. Щоправда, і до цієї версії теж є питання. Річ у тім, що Комісія мотивує необхідність перейменування порушенням лексичних, а чи не фонетичних норм.
Фонетичні норми – це правила вимови звуків, слів та висловлювань. Лексичні норми визначають правила та порядок використання слів відповідно до їх значення.
Втім, багато експертів вважають, що йдеться саме про цю одну літеру.
Наприклад, екс-глава Запорізької облдержадміністрації Олександр Старух заявив журналістам, що змінити слід саме цю одну літеру, бо 1921 року населений пункт перейменували з помилкою - з літерою "і" замість "о".
"Погортаємо текст 16-17 століть. абисте з' Запоріжжя... не пущали (1596 р., Архів Південно-Західної Росії, що видається Тимчасовою Комісією з розбору стародавніх актів. Київ: В' університетської друкарні, 1859-1914. Т. 1-8, т.3 ч.1, с.132), Гетьманчику-небоже!Не туди на Запоріжжі!(Українська поезія: середина 17ст./упор. В.І. Крекотень, М.М.Сулима. Київ : Наукова думка, 1992 680с.С.98), - цитує літературу кандидат філологічних наук із Запоріжжя Оксана Меркулова.- Запоріжжя - споконвічно українська назва.Запоріжжя - назва історична, ЗапорІжжя відповідає сучасним фонетичним нормам... відмінкової конструкції "за порогами" (Дніпра) - як мінімум нелогічний крок".
На думку філолога, сучасне використання голосної "і" у назві міста Запоріжжя правильне та цілком обґрунтоване, оскільки закритий склад.
Більше того, на правильність використання саме голосної "і" у назві міста Запоріжжя вказує правопис української мови, викладений на сайті самої Комісії.
"У групах з повноголосством -оро-, -оло-, -єре- звуки о, е переходять у і", - йдеться у документі.
Відразу ж зазначено, що українські географічні назви на листі передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису.
У будь-якому разі своїм рішенням Нацкомісія зібрала на себе негатив від представників усіх політичних таборів.
"Псевдопатріотизм та спекуляції"
Екс-глава Українського інституту національної пам'яті, народний депутат Володимир В'ятрович вважає, що Нацкомісія зі стандартів державної мови вийшла за межі своєї компетенції. На його думку, немає потреби перейменовувати Запоріжжя. А якщо Комісія не відкличе цю пропозицію, то її розглядатиме вже Верховна Рада, де депутати висловляться проти перейменування. Він вважає пропозицію про перейменування Запоріжжя "дурістю на межі провокації".
Депутат Верховної Ради Максим Бужанський ("Слуга народу") також різко розкритикував пропозицію перейменувати Запоріжжя. Він назвав його маразмом та спекуляцією на патріотизмі. "Нам розповідають, що Запоріжжя — це якийсь російський, імперський наратив. Серйозно? Запоріжжя? Колиска козацтва? Серце України?" – висловився Бужанський. За його словами, пропозиція про перейменування подана під соусом псевдопатріотизму та спекуляцій на патріотизмі. "Під соусом піару та показухи, все б'є по нас, по українцях. Скажіть, це не маразм? По-моєму, це маразм", - сказав він.
Більше того, проти перейменування висловився Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремень, він офіційно звернувся до міністра освіти Оксена Лісового із проханням скасувати рішення Нацкомісії.
Політолог Руслан Бортник вважає, що ажіотаж, який розгорівся в медіа та соцмережах навколо рекомендації Нацкомісії про перейменування Запоріжжя, може пригальмувати весь процес дерусифікації в Україні.
"Незважаючи на ситуацію, в країні продовжує існувати величезна структура будь-яких комісій, комітетів, підорганів та надорганів, які отримують фінансування і намагаються хоч якось виправдати своє функціонування, зокрема піаром на патріотичних питаннях. Ця тенденція лише посилилася з російським вторгненням". Деякі органи влади настільки незграбно проводять декомунізацію, дерусифікацію, намагаються спекулювати на історичних та інших чутливих для України темах, що з таким успіхом ми скоро дійдемо до знесення пам'ятника Богдану Хмельницькому, – каже політолог Руслан Бортник. – Проблема в тому, що держава вчасно не встановила рамки, що законно, що незаконно, що припинятиметься, які абсурдні ініціативи не повинні звучати. І все частіше ми бачимо, що внутрішня політична кухня оживає, фокус із ситуації на фронті - зміщується на внутрішньополітичний порядок денний".
На думку політолога, зараз подібні непопулярні ідеї можуть спричинити відторгнення суспільства.
"Такі ініціативи можуть усю ідею дерусифікації загнати в маргінес", - вважає він.
